Сенсорна інтеграція

У перші сім років життя дитина вчиться відчувати своє тіло та навколишній світ і ефективно переміщуватися. Вона дізнається, що означають різні звуки, вчиться говорити, набуває навички взаємодії з навколишнім світом, з різноманітними предметами (взуттям, одягом, іграшками) та з людьми. Кожен з цих об’єктів дає дитині сенсорну інформацію (інформацію від органів чуттів), і щоб її використовувати та ефективно взаємодіяти зі світом, дитині необхідно розвивати сенсорну інтеграцію (лат. integratio — відновлення, об’єднання; integer — цілий, цілісний).

Сенсорна інтеграція — це процес, який відбувається при нормальному розвитку дитини та являє собою упорядкування відчуттів, які потім будуть використані. Щосекунди в мозок надходить сенсорна інформація, і не тільки від очей або вух, а й від всього тіла: дотик, смак, запахи, а також особливе відчуття сили тяжіння та переміщення тіла по відношенню до землі. Сенсорна інтеграція — організація сенсорних імпульсів, яка робить можливим їх подальшу обробку та «осмислення»: формування схеми тіла, перцепції простору, адаптивної відповіді, навчання. Завдяки сенсорній інтеграції багато частин нервової системи можуть працювати злагоджено, і людина здатна ефективно взаємодіяти з навколишнім середовищем та відчувати задоволення від такої взаємодії. Сенсорний розвиток дитини починається ще в утробі матері та дозріває протягом приблизно 7 років.

У дітей з патологією нервової системи часто виникають порушення сенсорної інтеграції, і звичайні побутові ситуації можуть бути викликом для дитини з особливостями розвитку. І хоча такі порушення, як правило, не зазначені в медичній карті пацієнта, бо не є діагнозом, ми спостерігаємо їх у дитини, а інколи розцінюємо як особливості поведінки чи характеру.

Дисфункції сенсорної інтеграції (ДСІ) та дисфункції сенсорної обробки (ДСО) можуть діагностувати ерготерапевти та сенсорні терапевти. У дітей з такими порушеннями спостерігається незвична чи перебільшена чутливість до різних сенсорних подразників. Вони можуть не любити «незграбний» одяг, бірки чи «м’які» речовини на своїй шкірі, бути занадто чутливими до голосних звуків, відволікатись чи мати проблеми з концентрацією уваги. У них можуть проявлятися поведінкові проблеми (неспокій, гіперактивність, неконтрольована поведінка) чи помірна затримка психомоторного розвитку. Сенсорні порушення можуть виникати вторинно у дітей з церебральним паралічем, бо таким дітям не вистачає сенсорних відчуттів через брак рухового досвіду. Стимуляція відчуттів (сенсорного, пропріоцептивного, вестибулярного, зорового і слухового) відбувається при активних функціональних рухах, у процесі навчання контролю рухів.

Сенсорна інтеграція є несвідомим процесом, що відбувається в головному мозку (ми не замислюємося про неї, як не замислюємося про дихання); організує інформацію, отриману за допомогою органів чуттів (смак, вид, звук, запах, дотик, рух, вплив сили тяжіння та положення в просторі); наділяє значенням відчуття, фільтруючи інформацію та відбираючи те, на чому слід сконцентрувати увагу (наприклад, слухати вчителя та не звертати увагу на вуличний шум); формує базу для теоретичного навчання та соціальної поведінки.

Сенсорно-інтегративна терапія орієнтована на розвиток сенсорної системи та адаптивних відповідей на сенсорний досвід відповідно до неврологічних потреб дитини. Як правило, така терапія стимулює рухи тіла, які породжують вестибулярні, м’язові, суглобові, пропріоцептивні та тактильні відчуття, а також відчуття тиску. Зазвичай цей вид терапії не включає роботу за столом, тренування мови, уроки читання або навчання конкретним навичкам. Мета втручання — покращення обробки та організації сенсорної інформації мозком. Адаптивна відповідь — обґрунтована та цілеспрямована дія дитини у відповідь на зміни в зовнішньому середовищі; вона характеризує здатність дитини взаємодіяти з середовищем та ефективно відповідати на будь-яку її складову. Сенсорно-інтегративна терапія зовні виглядає як весела гра, але насправді сенсорний терапевт ретельно підбирає засоби, щоб допомогти дитині впорядкувати безліч інформації, яка постійно надходить до мозку від органів чуттів. За допомогою правильно дозованої стимуляції відчуттів відбувається своєрідне тренування мозку, яке позитивно впливає на всі сфери життя дитини.