Логопедія

Мова, мовлення і комунікація — це три поняття, що дуже тісно пов’язані і є невід’ємною частиною одне одного. Мова — це система знаків: усних, письмових, жестових. Мовлення є процесом практичного використання мови. Комунікація — це спосіб взаємодії з оточуючими і одна з основних функцій мови.

Розвиток мовлення дитини проходить у ранньому віці і має декілька етапів. Мовленню передує домовленнєвий етап (гуління та лепет), що є дуже важливим, і вже потім формуються слова і фрази. Саме тому батькам варто звернути увагу на те, як і що говорить дитина у певному віці. Якщо виникають проблеми з мовленням, використанням мови чи комунікацією, потрібно звертатись до логопеда, попередньо проконсультувавшись у фахівців: дитячого невролога, психіатра, дитячого оториноларинголога, перевірити слух.

Лікарі обстежать дитину, щоб виключити психоневрологічні захворювання або інші порушення, наслідком яких можуть бути проблеми з мовленням, а логопед діагностує і диференціює порушення сприйняття, розуміння та використання мовлення. Саме логопед може пояснити механізми порушення і на основі проведеної діагностики побудувати план занять.

Вирішення проблем з мовленням не обмежується тільки заняттями у логопеда. Роль батьків у розвитку мовлення дитини є дуже важливою, і батькам треба бути готовими, що процес корекції може тривати довше, ніж очікувалось. Щоденно потрібно приділяти багато уваги розвитку мовлення дитини: більше розмовляти з нею, чітко висловлювати свої думки та формулювати речення. Розмова з дитиною не може перетворюватись на монолог батька чи матері — потрібно давати дитині можливість самостійно відповідати на запитання, формулювати та виражати свої думки й бажання. Адже радість спілкування з дитиною — це найкраща нагорода за всі зусилля батьків!

Нетиповий розвиток комунікації в дитини з неврологічними захворюваннями обумовлений багатьма причинами. Часто неврологічні порушення супроводжуються порушеннями мовлення. При цьому може страждати будь-яка ланка мовленнєвого апарату (артикуляційна, голосоутворююча, дихальна) і, зокрема, їх узгоджена робота. У дитини з ДЦП порушення мовлення досить часто пов’язані з розладами дихання та труднощами синхронізації дихання та фонації, поверхневим диханням.

На ефективність комунікації великий вплив мають також порушення з боку органів чуттів. У дитини з ДЦП проблеми зі слухом зустрічаються приблизно у 20% випадків, часто зустрічаються проблеми із зором (приблизно у 20–40%), досить поширеними є окорухові порушення. Додаткові труднощі виникають внаслідок недостатньої точності рухів, зокрема координації рухів органів артикуляційного апарату; недостатність контролю руху та знижений постуральний контроль обмежують побутові ситуації та використання невербальних навичок. Дуже важливо своєчасно виявити причину порушень комунікації; найбільш ефективною є спільна робота професійної команди фахівців та батьків. Потрібно мотивувати та заохочувати дитину до занять з розвитку комунікації. Спілкування і заняття мають бути в радість!