Оцінка функції рук

Важливе значення для опису функціональних можливостей дитини має її здатність використання рук та оперування предметами. Для вирішення цього завдання колективом експертів у галузі ерготерапії під керівництвом професорки Анн-Крістін Еліассон із Каролінського інституту була розроблена Система класифікації функції руки для дітей із церебральним паралічем (Manual Ability Classification System, скорочено — MACS). Ця класифікація пропонує систематизований метод оцінки використання руки та оперування предметами дітьми з церебральними паралічами віком 4-18 років у повсякденному житті. Вона включає 5 рівнів за аналогією із Системою класифікації великих моторних функцій GMFCS. Дослідження підтвердили надійність застосування класифікації та узгодженість результатів оцінки пацієнта медичними працівниками та батьками. Наразі класифікація MACS вважається міжнародним стандартом як для клінічної практики, так і наукових досліджень і перекладена 25 мовами світу. 

Опис рівнів розвитку функції руки за класифікацією MACS

Рівень I Дитина легко та успішно користується предметами. У більшості випадків обмеження стосуються виконання руками дій, що вимагають швидкості та точності. Проте будь-які порушення функції руки не обмежують самостійності у виконанні повсякденних дій.

Рівень ІІ Дитина користується більшістю предметів, але з дещо зниженою ефективністю та швидкістю. Дитина може уникати певних дій або виконувати їх із деякими труднощами; вона може використовувати альтернативні шляхи для виконання завдань, але зазвичай функціональні можливості руки дитини не обмежують її самостійність у повсякденній діяльності.

Рівень ІІІ Дитина з труднощами використовує предмети; потребує допомоги у підготовці та/чи модифікації дії. Дитина виконує дії руками повільно з обмеженим результатом за якістю та кількістю. Дитина виконує дії самостійно, якщо їй допомогли розпочати дію або створили умови, пристосовані до її можливостей.

Рівень ІV Дитина обмежено використовує прості у застосуванні предмети в пристосованих умовах. Виконує дії лише частково, з труднощами та невеликим успіхом. Потребує постійної допомоги та підтримки та/або допоміжного обладнання, аби хоч частково виконати ту чи іншу дію. 

Рівень V Дитина не утримує предмети і їй важко виконувати руками навіть найпростіші дії. Дитина потребує цілковитої сторонньої допомоги.

Опис відмінностей між рівнями класифікації 

Відмінності між рівнями базуються на вмінні дитини оперувати предметами та потребі в допомозі чи додаткових пристосуваннях для виконання руками певних дій у повсякденному житті. Йдеться про предмети, що відповідають віку дитини, які вона використовує для того, щоб їсти, одягатися, бавитися, писати, на відміну від предметів, використання яких потребує особливих умінь, як гра на музичному інструменті.

Опис відмінностей між І та ІІ рівнем. Діти з рівнем I можуть мати труднощі в користуванні дуже маленькими, важкими чи крихкими предметами, що вимагає досконалого контролю тонкої моторики чи ефективної координації обох рук. Обмеження можуть також проявлятися у труднощах із виконанням дій у незнайомих ситуаціях. Діти з рівнем II виконують майже те саме, що і діти з рівнем I, лише зі зниженою якістю чи повільніше. Функціональні відмінності між обома руками можуть впливати на ефективність дії. Діти з рівнем II часто намагаються полегшити використання предмету, наприклад використовуючи якусь поверхню для підтримки, замість того, щоб виконати дію обома руками. 

Опис відмінностей між ІІ та ІІІ рівнем Діти з рівнем II можуть користуватися практично усіма предметами, хоча повільно чи зі зниженою ефективністю. Діти з рівнем III зазвичай потребують допомоги, щоб підготуватися до виконання дії та/або модифікації середовища для них, оскільки їхня здатність дотягнутися до предмета чи маніпулювати ним є обмеженою. Вони не можуть виконувати певні дії, і їхня самостійність залежить від підлаштованості середовища до їхніх можливостей.

Опис відмінностей між ІІІ та ІV рівнем Діти з рівнем III можуть виконувати певні дії, якщо при цьому для них створено особливі умови і якщо за ними наглядають та надають багато часу на виконання дії. Діти з рівнем IV потребують постійної допомоги під час виконання дії і щонайбільше можуть брати участь у певній частині дії.

Опис відмінностей між ІV та V Діти з рівнем IV можуть виконувати частину дії, проте потребують постійної допомоги. Діти з рівнем V можуть щонайбільше брати участь у виконанні простих дій у спеціальних умовах, наприклад натискаючи на просту кнопку чи іноді утримувати найпростіші предмети. 

Що важливо для правильного оцінювання за класифікацією MACS?

Визначаючи рівень функції руки, вміння дитини користуватися предметами оцінюють відповідно до її віку. MACS спрямована на оцінювання загальної функції обох рук, а не кожної руки окремо. Класифікація MACS спрямована на визначення рівня функції руки, що найбільше відповідає звичній поведінці дитини вдома, в школі чи в колективі. Це означає, що рівень визначають, отримавши інформацію про можливості дитини у того, хто добре її знає, а не проводячи спеціальне обстеження. MACS розроблена не для визначення максимальних можливостей дитини і не для визначення різниці функціонування між двома руками. Також MACS не пояснює причин обмежень функціональних можливостей руки і не призначена для класифікації типів ДЦП. MACS можна використовувати для дітей різного віку, проте необхідно робити додаткові уточнення з огляду на вік. Очевидно, що діти у віці 4 років користуються в побуті дещо іншими предметами, ніж підлітки. Це стосується також і самостійності, адже маленькі діти потребують більше допомоги та догляду, ніж старші діти. Класифікацію умінь дитини необхідно здійснювати у порівнянні з уміннями інших дітей такого ж віку. Умотивованість дитини та її розумовий розвиток також впливають на уміння дитини користуватися предметами і, відповідно, на результат за MACS. Якщо для виконання завдання дитина потребує допомоги у дорослих, то оцінювати таку дитину слід на основі фактичної поведінки, навіть якщо вважається, що насправді її функціональні можливості кращі. Дітей, які не можуть виконати дії певного рівня, найімовірніше, зарахують до нижчого рівня. До рівня І зараховують дітей із ДЦП, які здебільшого мають мінімальні обмеження порівняно зі здоровими дітьми, за умови, що обмеження — якщо вони є — практично не впливають на виконання дітьми повсякденних дій.