Логопедичні заняття

Мова, мовлення і комунікація – це три поняття, що дуже тісно пов’язані і є невід’ємною частиною одне одного. Мова – це система знаків – усних, письмовий, жестових. Мовлення ж є процесом практичного використання мови. Комунікація – це спосіб взаємодії з оточуючими і одна із основних функцій мови.

Розвиток мовлення дитини проходить у ранньому віці і має декілька етапів. Мовленню передує домовленнєвий етап (гуління та лепет), що є дуже важливим, і вже потім формуються слова і фрази. Саме тому, батькам варто звернути увагу на те, як і що говорить дитина у певному віці. Якщо виникають проблеми з мовленням, використанням мови чи комунікацією, потрібно звертатись до логопеда, попередньо проконсультувавшись у фахівців: дитячого невролога, психіатра, дитячого оториноляринголога, перевірити слух.

Лікарі обстежать дитину, для того щоб виключити психоневрологічні захворювання, або інші порушення, наслідком яких можуть бути проблеми з мовленням, а логопед діагностує і диференціює порушення сприйняття, розуміння та використання мовлення. Саме логопед може пояснити механізми порушення і на основі проведеної діагностики побудувати план занятть.

Вирішення проблем з мовленням не обмежується тільки заняттями у логопеда. Роль батьків у розвитку мовлення дитини є дуже важливою. Батькам треба бути готовими, що процес корекції може тривати довше, ніж очікувалось.
Щоденно потрібно приділяти багато уваги розвитку мовлення у дитини: більше розмовляти із нею, чітко висловлювати свої думки та формулювати речення. Розмова з дитиною не може перетворюватись на монологи батька чи матері – потрібно давати дитині можливість самостійно відповідати на запитання, формулювати та виражати свої думки й бажання. Адже радість спілкування з дитиною – це найкраща нагорода за всі зусилля батьків!

Розвиток комунікації у дитини з неврологічними порушеннями

Нетиповий розвиток комунікації в дитини з неврологічними захворюваннями обумовлений багатьма причинами. Часто неврологічні порушення супроводжуються порушеннями мовлення. При цьому може страждати будь-яка ланка мовленнєвого апарату (артикуляційна, голосоутворююча, дихальна), і зокрема їх узгоджена робота. У дитини з ДЦП порушення мовлення досить часто пов’язані з розладами дихання та труднощами синхронізації дихання та фонації, поверхневим диханням.

На ефективність комунікації великий вплив мають також порушення з боку органів чуттів. У дитини з ДЦП проблеми зі слухом зустрічаються у близько 20% випадків, часто зустрічаються проблеми із зором (приблизно у 20-40%), досить поширеними є окорухові порушення. Додаткові труднощі виникають також внаслідок недостатньої точності рухів, зокрема координації рухів органів артикуляційного апарату. Недостатність контролю руху та знижений постуральний контроль призводять до обмежень в побутових ситуаціях та використання невербальних навичок.

Дуже важливо своєчасно виявити причину порушень комунікації, найбільш ефективною є спільна робота професійної команди фахівців та батьків. Потрібно мотивувати, заохочувати дитину до занятть з розвитку комунікації. Спілкування і заняття мають бути в радість!