Cенсорна інтеграція

В перші сім років життя дитина вчиться відчувати своє тіло та навколишній світ, та ефективно переміщуватися. Вона дізнається, що означають різні звуки, вчиться говорити. Набуває навички взаємодії з навколишнім світом, з різноманітними предметами (взуттям, одягом, іграшками) та з людьми. Кожен з перерахованих об’єктів дає дитині сенсорну інформацію (інформацію від органів чуттів), та щоб її використовувати та ефективно взаємодіяти з світом, дитині необхідно розвивати сенсорну інтеграцію (лат. integratio відновлення, об’єднання; integer цілий, цілісний)

Сенсорна інтеграція – це процес, який відбувається при нормальному розвитку дитини та являє собою упорядкування відчуттів, які потім будуть використані. Відчуття дають нам інформацію про фізичний стан нашого тіла та навколишнє середовище. Щосекунди в мозок надходить сенсорна інформація і не тільки від очей або вух, а і від всього тіла. Це і дотик, смак, відчуття запахів. Також людина володіє особливим почуттям дії сили тяжіння та переміщення тіла по відношенню до землі. Сенсорна інтеграція – організація сенсорних імпульсів, яка робить можливим їх подальшу обробку та «осмислення». «Осмислення» може знаходити вираз в формуванні схеми тіла або перцепції простору, адаптивної відповіді, навчання або розвиток будь-яких нервових функцій. Завдяки сенсорній інтеграції багато частин нервової системи можуть працювати злагоджено, завдяки чому людина здатна ефективно взаємодіяти з навколишнім середовищем та відчувати задоволення від такої взаємодії. Якщо мова йде про дитину, то існує сенсорний розвиток, і він починається ще в утробі матері та дозріває на протязі приблизно 7 років.

У дітей з патологією нервової системи часто виникають порушення сенсорної інтеграції, і звичайні побутові ситуації можуть бути викликом для дитини з особливостями розвитку. І хоча такі порушення, як правило не зазначені в медичній карті пацієнта, бо не є діагнозом, порушення цих процесів ми спостерігаємо у дитини, а інколи розцінюємо як особливості поведінки чи характеру дитини.

Дисфункції сенсорної інтеграції (ДСІ) та дисфункції сенсорної обробки (ДСО) – таке порушення можуть діагностувати ерготерапевти та сенсорні терапевти. У дітей с такими порушеннями спостерігається незвична чи перебільшена чутливість до різних сенсорних подразників. Діти с таким діагнозом можуть, наприклад, не любити «незграбну» одежу, бірки чи «м’які» речовини на своїй шкірі. Вони можуть бути занадто чутливі до голосних звуків, можуть відволікатись чи мати проблеми з концентрацією уваги. В них можуть проявлятися поведінкові проблеми (неспокій, гіперактивность, не контрольована поведінка) чи помірна затримка психомоторного розвитку. Сенсорні порушення можуть виникати вторинно у дітей з церебральним паралічем, бо таким дітям не вистачає сенсорних відчуттів через брак рухового досвіду. Стимуляція відчуттів (сенсорного, пропріоцептивного, вестибулярного зорового и слухового) відбувається при активних функціональних рухах, в процесі навчання контролю рухів.

Сенсорна інтеграція:

• є несвідомим процесом, що відбувається в головному мозку (ми не замислюємся про неї, як не замислюємося про дихання);
• організує інформацію, яка отримана за допомогою органів почуттів (смак, вид, звук, запах, дотик, рух, вплив сили тяжіння та положення в просторі);
• наділяє значенням випробовувані нами відчуття, фільтруючи інформацію та відбираючи те, на чому слід сконцентрувати увагу (наприклад, слухати вчителя та не звертати увагу на вуличний шум);
• формує базу для теоретичного навчання та соціальної поведінки.

Терапія, заснована на сенсорній інтеграції (сенсорно-інтегративна терапія) – терапія, орієнтована на розвиток сенсорної системи та адаптивних відповідей на сенсорний досвід відповідно з неврологічними потребами дитини. Як правило, така терапія стимулює рух тіла, які породжують рухові (вестибулярні), м’язові, суглобові, компресійні (тобто пропріоцептивні) та тактильні відчуття, а також відчуття тиску. Зазвичай цей вид терапії не включає роботу за столом, тренування мови, уроки читання або навчання конкретним навичкам сприйняття або руховим навичкам. Метою терапевтичного втручання є покращення обробки та організації сенсорної інформації мозком. Адаптивна відповідь -обгрунтована та цілеспрямована дія дитини, що виникає на відповідь на зміни, які відбуваються в зовнішньому середовищі. В цілому адаптивна відповідь характеризує здатність дитини взаємодіяти з середовищем та ефективно відповідати на будь-яку її складову. Сенсорно-інтегратива терапія зовні виглядає як весела гра, але насправді сенсорний терапевт ретельно підбирає засоби, щоб допомогти дитині впорядкувати безліч інформації, яка постійно надходить до мозку від органів чуттів. За допомогою правильно дозованої стимуляції відчуттів вібувається своєрідне тренування мозку, яке позитивно впливає на всі сфери життя дитини.