Підводний душ-масаж

В процедурі підводного душу масажу поєднується дія на організм теплої ванни та інтенсивного механічного впливу, що створюється за допомогою струменя води під тиском. Процедура проводиться з дотриманням загальних правил проведення лікувального масажу, дозування механічного впливу при цьому здійснюють шляхом зміни тиску води, діаметра струменя, кута падіння та відстані струменя води до тіла пацієнта. Ці параметри добирає фахівець, та може неодноразово змінювати їх під час сеансу. Тіло пацієнта знаходиться у воді у максимально розслабленому стані, тому масаж при цьому більш глибокий і абсолютно безболісний.
Підводний душ-масаж покращує крово- і лімфоток; активізує процеси обміну речовин; підвищує загальний імунітет, тонізує; активізує процеси місцевого імунітету в шкірі;
 стимулює функції ендокринної системи і сприяє поліпшенню трофіки (живлення) внутрішніх органів; знижує інтенсивність больового синдрому і збудливість нервової системи в цілому. Водний масаж прискорює процеси відновлення рухових функцій, збільшує рухливість в суглобах кінцівок та хребта, дітки і дорослі краще переносять розумові та фізичні навантаження.

Як проходить процедура?

Ванна, температура води в якій становить 30-37° С. може містити просто прісну воду, проте частіше з метою посилення бажаного ефекту до неї додають відвари лікувальних трав, морську сіль або кілька крапель суміші ефірних масел.
Пацієнт занурюється у воду і 5-7 хвилин просто лежить у ній, звикаючи до температури води і поступово розслабляючись. Після цього починається безпосередньо масаж. Його здійснюють за допомогою гнучкого шланга, сполученого з насосом. Через цей шланг під тиском від 1 до 3-4 атмосфер струменем виходить вода. Фахівець, що проводить процедуру постійно змінює кут нахилу струменя і відстань від кінця насадки до шкіри (як правило, вона становить від 3 до 15 см).
Вплив здійснюється аналогічно прийомам класичного лікувального масажу.
Під час керування напрямом струму води уникають впливу на особливо чутливі зони тіла. Після завершення масажу, пацієнт відпочиває у ванні ще 5-7 хвилин.
Після закінчення процедури можливе почервоніння шкіри (за рахунок активізації локального кровотоку) – це явище не є небезпечним, а також не є ускладненням і не вимагає звернення за медичною допомогою.
Загальна тривалість процедури становить від 15 до 30 хвилин,  щодня або через день. Курс лікування – 10-15-20 ванн.

Показання
:

  • захворювання опорно-рухового апарату (патологія хребта та суглобів);
  • патологія м’язового апарату (міопатії, міозити, травматичні ушкодження);
  • захворювання периферичної нервової системи поза загостренням (неврити, плексити, поліневропатії);
  • посттравматичні порушення периферичної нервової системи;
  • спастичні та мляві парези та паралічі центрального та периферичного генезу;

  • нейроциркуляторна дистонія;

  • гіпертонічна хвороба на початковій стадії;

  • схильність до зниженого артеріального тиску;

  •  анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтєрєва);

  • хвороба Рейно;

  • порушення лімфотоку;

  • облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок;

  • хронічні венозні захворювання;

  • захворювання обміну речовин, надлишкова вага тіла;

  • депресивні стани, неврастенія;

  • при підвищених фізичних навантаженнях у період реабілітації.


Протипоказання:


  •  період вагітності;

  • менструація;

  • ранній дитячий (до 1 року) або похилий (70 років і більше) вік;

  • гострі інфекційні захворювання з підвищенням температури тіла або без неї;

  • будь-які неінфекційні захворювання, що супроводжуються підвищенням температури тіла (наприклад, системні захворювання сполучної тканини в активній фазі);

  • нещодавні травми (терміном до 10 днів) і травми, що вимагають іммобілізації;

  • гнійничкові захворювання шкіри;

  • гострі і хронічні порушення мозкового кровообігу;

  • інфаркт міокарда в анамнезі;

  • гіпертонічна хвороба II-III стадій;

  • ішемічна хвороба серця 2-3 ступеня;

  • серцева аритмія;

  • мочекам’яна хвороба;

  • тромбофлебіт;

  • захворювання, що супроводжуються підвищеним ризиком утворення тромбів;

  • захворювання з підвищеним ризиком кровотеч;

  • злоякісні новоутворення;

  • доброякісні пухлини з тенденцією до зростання.